Спільне майно подружжя

Зміст

1. Майно, яке вважається спільною сумісною власністю подружжя

2. Особливості спільної сумісної власності подружжя

3. Судова практика, щодо визнання спільного майна особистим

спільне майно подружжя

Майно, яке вважається спільною сумісною власністю подружжя

За загальним правилом, майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. Навіть якщо один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу);
гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, одержані за договором, який було укладено в інтересах сім’ї одним з подружжя;
речі придбані для одного із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

спільне майно подружжя

Особливості спільної сумісної власності подружжя

Спільна власність подружжя має такі особливості:

частки кожного з подружжя не визначені;
вважається, що кожен з подружжя, при здійсненні правочинів щодо цього майна, діє в інтересах подружжя та від імені подружжя;
розповсюдження на майно, набуте під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності не залежить від внеску кожного з подружжя у придбання цього майна, рівність прав подружжя щодо цього майна (навіть якщо під час придбання цього майна один з них з поважної причини не мав самостійного заробітку).

спільне майно подружжя

поділ майна подружжя - СУДОВА ПРАКТИКА

Постановою Верховного суду України від 07.09.2016 у справі №6-801цс16 встановлено, що сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Встановленню також підлягають джерела коштів, за які було придбано майно, яка частина коштів була сплачена у період шлюбу, хто та за які кошти сплачував кредит після припинення шлюбних відносин, чи повністю виплачений кредит отриманий для придбання майна.

Вказаний порядок вирішення питання про поділ спільного майна подружжя відповідає правовим позиціям Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-78цс13, 3 червня 2015 року № 6-38цс15, 1 липня 2015 року № 6-612цс15, 16 грудня 2015 року № 6-2641цс15, 7 вересня 2016 року та від 7 грудня 2016 року №6-1568цс16, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими у правозастосовній практиці всіх судів.

За рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності може бути визнане:

майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;
дохід (приплід, дивіденди), одержаний від майна, якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним.

Для застосування правил збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального здорожчання конкретного майна).

Водночас суттєвою ознакою має бути істотне збільшення вартості майна як об’єкта, а також його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягають з’ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення.

При цьому, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тими єдиними чинниками, що безумовно свідчать про істотність збільшення вартості майна як об’єкта.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти за які кошти таке майно було набуте.