Шлюбний договір укладається у письмовій формі в 3 примірниках і нотаріально посвідчується державним або приватним нотаріусом. Перед оформленням документів нотаріус повинен роз’яснити сторонам їхні права і обов’язки. При цьому, договір може бути укладено як особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, і тоді він вступає в силу в день реєстрації шлюбу, так і вже одруженою парою. У такому випадку документ почне діяти з моменту нотаріального посвідчення.

Загалом шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям та визначаються їхні майнові права й обов'язки. Дружина та чоловік мають право внести в договір будь-які умови, які не суперечать чинному законодавству, наприклад: визначення майна, що є спільною сумісною власністю, тобто набуте подружжям в період перебування в зареєстрованому шлюбі; визначення майна, яке передається чоловіком чи дружиною на спільні потреби сім’ї та встановлення правового режиму майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу; встановлення порядку поділу майна у разі розірвання шлюбу; встановлення порядку користування майном та житлом; право на утримання одному з подружжю, строк і розмір виплати аліментів; інші умови, що врегульовують майнові відносини між подружжям (порядок користування грошовими коштами, порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань, зобов’язання одного з подружжя щодо здійснення оплати за лікування чи навчання іншого або дитини тощо).

У шлюбному договорі не можна прописувати пункти, що порушують права дитини; не можна прописувати пункти, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище; не можна змінювати власника майна, право на яке підлягає державній реєстрації; не можна визнати чоловіка або дружину недієздатними; не можна забороняти відновлення своїх прав у суді; не можна заборонити ходити на роботу або займатися підприємницькою діяльністю або нав’язувати якусь певну роботу; не можна покарати за зраду; не можна заборонити отримувати додатковий дохід від чого-небудь; не можна заборонити складання заповіту; не можна прописувати правила поведінки чоловіка і дружини (готувати їжу, наводити лад у жилому приміщенні, прасування одягу та ін.); не можна прописувати права і обов’язки по вихованню дитини (які фільми чи розважальні програми дивитися, читати книжки, обмеження по спілкування з певною категорію людей та ін.); не можна відмовляти у матеріальній підтримці хворому або непрацюючому члену подружжя; не можна вказувати умови, що суперечать нормам Сімейного кодексу України та іншим законам.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії та за бажанням сторін, можуть передбачатися строки тривалості окремих прав та обов'язків. Крім того, сторони можуть зазначити чинність окремих умов договору навіть після припинення шлюбу.

Звісно можна, але хочу попередити, що одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Внести зміни до шлюбного договору можна двома шляхами: якщо обидва з подружжя бажають змінити умови шлюбного договору, вони звертаються до нотаріуса із відповідною заявою на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Процедура така сама, як і для внесення змін до договору, тобто припинення дії шлюбного договору відбувається за таких підстав: відмова подружжя від договору шляхом подання заяви до нотаріуса; розірвання шлюбного договору на вимого одного з подружжя за рішенням суду. 

Одностороння відмова від шлюбного договору також не допускається. Той з подружжя, хто подав позов про розірвання шлюбного договору повинен довести суду обставини, які спонукали до прийняття такого рішення. Крім того, шлюбний договір може бути визнаним повністю або частково недійсним. Якщо шлюбний договір визнано недійсним частково, в решті частин він збереже свою дію.